Батьківські збори
Правила БЖ на літо
Здоров'я дитини і комп'ютер
Три способи навчити дітей емоційного інтелекту
Знати, як управляти нашим гнівом, розуміти нашу печаль, встановити кращі стосунки з оточенням... Все це утворює емоційний інтелект. За допомогою емоційного інтелекту ми можемо навчити дітей бути щасливішими й краще зрозуміти навколишній світ. Ми самі маємо бути найкращим прикладом для них.Поняття “емоційний інтелект” відоме завдяки Деніелу Колману. Кажуть, що ця концепція була розроблена в 1940-х роках.Такі автори, як Едвард Л. Торндайк і Девід Векслер, дійшли висновку, що інтелект – це щось більше, ніж наша здатність міркувати або зберігати інформацію. Вони вважали, що це набагато більше, ніж знання математики або мови.В людині є психологічні аспекти, які ми не можемо виміряти, і вони можуть бути важливішими в повсякденному житті.Без сумніву, школам було б варто включити ці методи в навчальну програму, щоб навчити дітей бути емоційно компетентними.Поки емоційний інтелект не вважають настільки ж важливим, як математику, варто навчати дітей в домашніх умовах. Вони можуть навчитися поведінки й мудрості, яку всі ми маємо виявляти.Тут ми даємо вам 3 чудові способи, щоб втілити в життя зі своїми дітьми.
Навчайте ваших дітей емоційного інтелекту
Люди вчаться емоційного інтелекту. Насправді, неважливо, нам 4 роки або 70 років. Основам, які визначають і вибудовують емоційний інтелект, можна навчати кожен день. Це зробить нас здібнішими та щасливішими людьми Що стосується наших дітей, доречно почати ці тренування дуже рано.Це допоможе їм засвоїти поняття і здатності природним чином. Вони будуть краще адаптуватися до всіх соціальних і особистих ситуацій, в яких опиняться.Наприклад, ми вважаємо, що правильно не допускати того, щоб наші діти стали жертвами або ініціаторами знущань. Це означає, що треба виховувати їхній емоційний інтелект.Подивімося на деякі основні стратегії.
Навчайте ваших дітей емоційного інтелекту
Люди вчаться емоційного інтелекту. Насправді, неважливо, нам 4 роки або 70 років. Основам, які визначають і вибудовують емоційний інтелект, можна навчати кожен день. Це зробить нас здібнішими та щасливішими людьми Що стосується наших дітей, доречно почати ці тренування дуже рано.Це допоможе їм засвоїти поняття і здатності природним чином. Вони будуть краще адаптуватися до всіх соціальних і особистих ситуацій, в яких опиняться.Наприклад, ми вважаємо, що правильно не допускати того, щоб наші діти стали жертвами або ініціаторами знущань. Це означає, що треба виховувати їхній емоційний інтелект.Подивімося на деякі основні стратегії.
1. Мої емоції мають свої назви; допоможіть мені зрозуміти їх.
Кожне відчуття, кожна істерика, усмішка або щасливий момент, який відчуває дитина, має назву. Про це вони мають дізнатися якомога швидше.Ваші діти мають знати, як називати емоції. Це будуть їхні емоційні гіди.
- Навчіть дитину говорити такі фрази, як: “Я почуваюся…, тому що…”. Ця стратегія дозволить їм говорити: “У школі мене ображали”.
- Дуже важливо, щоб вони почувалися комфортно, говорячи про свої емоції та думки. Дуже важливо дозволити їм це зробити без осуду з вашого боку.
- Насправді, у віці від 7 до 8 років діти відмовляються від ідеї “індивідуалізму”. Ця самозакоханість подекуди характерна для маленьких дітей.
- Поступово вони почнуть захищати своїх друзів (однолітків). Вони почнуть розуміти точку зору інших і стануть чутливими.
- Як ти думаєш, як почувався дідусь сьогодні? Чи був він щасливий, сумний, стурбований? Як ти думаєш, що відчув маленький хлопчик в парку, коли ти штовхнув його?
- Будьте прикладом для своїх дітей. Щодня показуйте їм людину, яка піклується про інших, щоб зрозуміти почуття інших людей і бути в змозі прийняти їхню точку зору. Якщо вони побачать це в вас, то зможуть додати це до своєї поведінки, навіть не усвідомлюючи цього.
- Діти мають бути в змозі говорити від першої особи вільно і без страху, щоб реалізувати власні потреби. Водночас, вони мають проявляти повагу до інших.
- Дитина, яку слухають, знатиме, як спілкуватися і слухати інших.
Як виховати відмінника?
Ні для кого не секрет, щоб виховати золотого медаліста школи, батькам необхідно привчити дитину до щоденної напруженої роботи. Адже навчання в школі – це перша сходинка успішного життя. І починати треба з перших років.
Чому дитині важко вчитися? Чи є якісь пояснення цьому, окрім ліні та неорганізованості? Як допомогти дитині у навчанні? На ці та інші питання вам відповість дана стаття.
Проблема 1. Урок вивчив, а вийшов до дошки – і мовчить.
Причина. Проблема має швидше за все психологічний характер. Дитячі психологи вважають, що така дитина має низьку самооцінку, тому боїться помилитися, насмішок зі сторони однокласників. Навіть є такий вираз «дитина затиснута».
Вирішення. Батькам необхідно хвалити дитину навіть за найдрібніші досягнення, заохочувати будь-які прояви ініціативи. Такій дитині потрібно вселити віру в себе, у власні здібності. Не бійтеся перехвалити, підбадьорюйте її на кожному кроці.
Проблема 2. Бруд в зошиті, криві літери…
Причина. Звідки така неохайність? Від нерозвинених м’язів руки, або, як називають фахівці, дрібної моторики.
Вирішення. Вам стануть у нагоді ліпка з пластиліну або солоного тіста, різні види аплікації, вишивання, робота з бісером, складні розмальовки. Обладнайте вдома творчу майстерню і нехай ваша дитина займається творчістю. Це розвине не лише дрібну моторику, а й творчу уяву та фантазію.
Проблема 3. Дитина робить помилки, просто пропускає букви
Причина. Це буває, якщо погано розвинений фонетичний слух. Або ваша дитина занадто поспішає у виконанні завдання.
Вирішення. Для розвитку фонетичного слуху необхідно разом з дитиною розкладати слова на літери. Такий підхід дозволить більш якісно виконувати фонетичні вправи.
Привчіть дитину двічі повільно прочитати написане, для самоперевірки, перш ніж здати роботу вчителеві.
Проблема 4. В одне вухо влетіло, в інше вилетіло
Причина. Погана пам'ять.
Вирішення. Зауважимо, що пам'ять потрібно тренувати. Для цього можна пограти в запам’ятовування: «Згадай, в якому одязі пішов тато на роботу?», «Закрий очі і опиши, які предмети лежать у тебе на столі. А в кімнаті?»
Дуже добре розвиває пам'ять вивчення іноземних мов, особливо в спілкуванні з носіями.
Спробуйте також потренувати асоціативну пам'ять, якщо є проблеми із зоровою чи слуховою. Наприклад, цифра 2 схожа на лебедя, а цифра 8 подібна до букви «В», на яку вона починається і т. д.
Проблема 5. Не може зосередитися, легко збудливий, крутиться на уроці
Причина. Це може бути наслідком порушення режиму дня. Дитина нераціонально використовує свій вільний час, наприклад, багато часу проводить за телевізором.
Вирішення. Вам стануть у нагоді обов’язкові прогулянки на свіжому повітрі, фізичні навантаження, спорт, рухливі ігри, здорове харчування і повноцінний сон. Виробляйте в дитині режим, складіть розпорядок дня і старайтеся його дотримуватися. Такий спосіб життя підвищить організованість і працьовитість, які є невід’ємною складовою успішного навчання.
І наостанок, кілька корисних порад.
Коли людина вчиться, у неї може щось не виходити, це природно. Дитина має право на помилку. Ні в якому разі не сваріть дитину за невдачі, краще подумайте разом, чому це не вийшло, розберіться в проблемі.
Привчайте дитину робити не тільки те, що приємно, а й те, що потрібно. Придумайте систему заохочення. «Зробиш математику – подивимося мультфільм». Крім того, заохочення мають бути корисними, наприклад, почитаємо книжку, погуляємо в парку, подивимося науковий фільм, приготуємо разом вечерю і т д.
Дитина потребує постійної підтримки батьків. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах, серйозне ставлення до досягнень і труднощів допоможуть учневі.
Сподіваюся, дана стаття допоможе вам в подоланні перших труднощів в навчанні.
Успіхів вам!
Цікаві сайти для дітейhttp://abetka.ukrlife.org - Дуже велика дитяча сторінка для маленьких українців. Абетки, казки, читанка, усмішки, приказки, скоромовки, загадки,лічилки.
2. Як ти почуваєшся і як я почуваюся – це не завжди те саме.
3. Допоможи мені захистити себе і бути наполегливим
ЯКЩО ВАША ДИТИНА - ХУЛІГАН
Словами не можна описати, як це боляче, коли твоя дитина приходить зі школи вся в сльозах, але не менш важко, коли дитина весела і щебече, як пташка, а ось учитель щоразу робить їй зауваження, і ці зауваження здебільшого справедливі.
«Бився, крутився на уроці, грубо розмовляв зі старшим» — нікому не хочеться почути таке про свою дитину. Проте що робити, якщо ви все ж таки почули?
Перш за все — не зневірятися і не ставити на собі й на дитині тавро «невдаха». «Шкільні хулігани» — це нерідко діти, які відзначаються сильними емоціями, хорошою уявою, активною життєвою позицією, твердою волею. Вони можуть багато чого досягнути в житті, якщо тільки навчаться використовувати свою енергію з мирними намірами. При цьому також часто це — діти із заниженою самооцінкою, тому що вони постійно чують докори і погрози, а кожна невміла спроба вирватися із замкненого кола загального несхвалення тільки додає їм неприємностей. Цим дітям як повітря необхідні любов і дієва допомога.
Що ж ви можете зробити?
Перш за все — не зневірятися і не ставити на собі й на дитині тавро «невдаха». «Шкільні хулігани» — це нерідко діти, які відзначаються сильними емоціями, хорошою уявою, активною життєвою позицією, твердою волею. Вони можуть багато чого досягнути в житті, якщо тільки навчаться використовувати свою енергію з мирними намірами. При цьому також часто це — діти із заниженою самооцінкою, тому що вони постійно чують докори і погрози, а кожна невміла спроба вирватися із замкненого кола загального несхвалення тільки додає їм неприємностей. Цим дітям як повітря необхідні любов і дієва допомога.
Що ж ви можете зробити?
1. Поговорити з дитиною про її почуття. Як правило, якщо ви після чергової «пригоди» запитаєте у дитини: «Як же це відбулося? Чому ти так учинив?» — ви не почуєте нічого виразного у відповідь. Просто для дитини все відбулося дуже швидко. Вона почала діяти, не усвідомивши до кінця, що відбувається. Тому вам потрібно повернутися до цього моменту і допомогти дитині усвідомити ті емоції, які штовхнули її на поганий вчинок: «Ти, напевно, дуже розсердився», «Ти злякалася і не знала, як повестися», «Тобі було дуже нудно і хотілося якось себе розважити». Дайте дитині висловитися, хай розповість про те, що вона пережила. Наприклад, якщо семирічна дівчинка схопила на уроці зошит сусідки по парті та розірвала його на шматки, спершу повірте їй, коли вона розповідає, як сусідка її дражнила. Цілком імовірно, що так і було, а ваша довіра та підтримка потрібні дитині, щоб самій засудити свою поведінку.
2. Розставити межі. «Ти маєш право злитися, якщо тебе дражнять. Але рвати чужий зошит — дуже безглуздо. Якщо твоя сусідка ніяк не бажала дати тобі спокій, ти мала підняти руку і попросити вчительку вас розсадити».
3. Поговорити з дитиною про почуття інших. Можливо, ця дівчинка теж чимось засмучена. Коли людина засмучена, вона часто завдає неприємності іншим. Це дуже погано, але не всі люди можуть помітити це й зупинитися. Швидше за все, для вашої дитини почуття інших людей — це «терра інкогніта». У віці 6—9 років багато дітей ще не «виросли» з природного дитячого егоцентризму. Проте якщо ви демонструєте дитині приклад того, як можна розуміти причини вчинків інших людей і прощати їх, ви допомагаєте їй дорослішати.
4. Допомогти дитині розумітися зі скривдженим і вибачитись, а також захистити свої права. «Пробач мене, що я порвала твій зошит. Ось тобі новий. Але й ти, будь ласка, не дражни мене більше. Я не хочу, щоб ми весь час сварилися».
5. Стежити за шкільними успіхами дитини. Замкнене коло: «двієчник — хуліган» — найгірше, що може трапитися з дитиною в початковій школі. Наслідки цього ви й дитина можете потім розплутувати все життя.
6. Схвалювати дружбу дитини з однокласниками.
7. Контролювати поведінку дитини, коли ви разом (домовтеся про умовний знак, який ви можете подати дитині, якщо відчуєте, що вона чинить погано).
8. Звертати увагу дитини на наслідки її вчинків. «Бачиш, коли ти не можеш себе стримати, ти кривдиш своїх друзів. Так ти ризикуєш зовсім втратити їх». Якщо дитина відповість: «Ну й гаразд! Не дуже й хотілося!», спокійно заперечте: «Неправда. У тобі зараз говорить образа. Я бачу, як тобі подобається грати з Іванком. Просто ти боїшся його втратити. Але ти можеш вибачитися і виправити становище».
9. Дати дитині хороший приклад. Розповідайте їй про те, як ви з успіхом виходили з важких ситуацій. «Знаєш, сьогодні в автобусі одна жінка на мене накричала. їй здавалося, що я невдало стою і займаю забагато місця. А я їй відповіла: «„А уявіть, що я — дитячий хірург та їду в лікарню, щоб робити операцію. Як ви вважаєте, чи варто на мене кричати або можна ввічливо попросити посунутися?" І вона просто не знала, що сказати».
10.Помічати і підтримувати успіхи дитини в здобутті самоконтролю, навіть якщо ці успіхи незначні. «Ти, здається, дійсно розсердився на того хлопчика. Але ти не почав битися, ламати речі, штовхати собаку. Молодець. Звичайно, не слід було й лаятися. Але всьому свій час. Коли ти трохи ще подорослішаєш, ти навчишся висловлювати свій гнів увічливими словами, і тоді твій кривдник все-таки прислухається до тебе».
11.Помічати й заохочувати будь-які успіхи дитини, щоб підтримувати її самооцінку на високому рівні.
12.Проводити багато часу з дитиною, демонструвати їй свою любов ласкою, спілкуванням, емоційною підтримкою. Дуже часто агресія — це наслідок відчуття самотності та безвиході. Виявляючи агресію, дитина намагається привернути увагу батьків, нехай навіть негативну.
13.Звертатися по допомогу до фахівців, якщо самі перебуваєте у важкій ситуації. Наприклад, дитина важко переживає розлучення батьків, тому її поведінка стрімко погіршується. Мама переживає сильне почуття провини, тому що «позбавила дитину батька», одночасно зростає її роздратування, їй здається, що дитина поводиться так «навмисне», щоб «покарати її». При цьому в глибині душі вона почувається зневіреною та безпорадною і хоче, щоб від неї «нарешті всі відчепилися». Зазвичай, в такому стані вона мало чим зможе допомогти своєму синові — вона сама потребує допомоги.
Батьківські збори:
"Похвала: лаяти не можна хвалити!?"
Любіть своїх діток...
Зробіть разом з дітками... Шановні батьки!Перегляньте, будь ласка! Для Вас, батьки! Варто замислитись... | |
Немає коментарів:
Дописати коментар